Небесна Сотня – герої, які змінили хід історії

БОЛИТЬ...так сильно і невимовно важко витримати цей біль…БОЛИТЬ…і хочеться плакати що є сили і безперестанку, тому що здається якщо не виплакатися, то можна просто в один момент задихнутися від того страшного БОЛЮ…….!!!

        18-20 лютого минає три роки з найстрашніших днів і ночей Революції Гідності, три роки як душі наших Героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ відійшли у вічність через секундний постріл у груди, спину, голову, а разом з тим у саме серце України і кожного українця зокрема!!!

       Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися на Майдані, не залишили байдужими.   Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях.

     В знак вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні працівники районної бібліотеки та районного відділу культури провели вечір – реквієм «Небесна Сотня – герої, які змінили хід історії». Присутні на заході бібліотечні та клубні працівники району, учні ПТУ№16 м. Коростеня вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні, які боролись за честь, правду, гідність і віддали своє життя за Україну.

       Серед тих, хто поклав на вівтар свободи своє життя був і наш земляк Сергій Кемський. Його життя було надто коротким, лише 32 роки…, але він мав велике серце, Сергій дуже любив Україну, був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Крім того, що він був політологом, журналістом, активістом Євромайдану, Сергій був творчою людиною, романтиком з нестримним бажанням жити по новому. Саме про творчу сторінку життя Сергія Кемського розповіла присутнім провідний методист районної бібліотеки Лідія Власенко, презентуючи збірку віршів Сергія Кемського «Недописана книга життя», яку підготували працівники Коростенської районної бібліотеки ім. М.Сингаївського. До збірки увійшли: особиста лірика Сергія, його філософські вірші, стаття «Чуєш, Майдане?» та його остання поезія, яка була написана 16 лютого 2014 року «Агов, Майдане?». Його поезія - це його світ, в якому він жив і який він хотів зробити прекрасним. У його віршах переживання і кожен дотик кохання, любов і біль, смуток і щастя, в них - відкрита душа, справедлива й непримиренна…

        А далі в скорботній тиші завмерла вщерть переповнена актова зала, коли зусібіч її огорнуло полум’я запалених  свічок, які тримали в руках учасники заходу. Вони -  як данина пам’яті про невинно убієнних жертв Небесної сотні. 

   

     Небесна сотня вже три роки молиться за Україну. А ми молимося за них і  вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. І пам’яті – про ті небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право бути.